Веста Валерія’s Reviews > Оповідь Служниці > Status Update

Вони хапають чоловіка, який іде вулицею, жбурляють його на чорний бік фургона. На мить він розмазується по металу, наче прилипає до нього. Тоді на нього наступає один з очей, робить щось різке й брутальне, так що чоловік згинається у м'яку купу ганчір'я.

Ми трохи нахиляємося до нього — залізяччя до магнітну. У нього є те, чого немає в нас. У нього є слово. Як ми колись марнували його.

У неї тьмяно-біляве волосся. Вії такі світлі, що здається, їх там немає. Загублені вії людини, яка побувала у пожежі.

Ми думали, що в нас такі проблеми. Звідки нам було знати, що ми були щасливими.