Status Updates From Мандрівка до потойбіччя. Ма...

Я дивився на обрій, що палає, і нічого не відчував. Розумів, що дивлюся в бік свого рідного міста, яке перетворюють на руїни. За моєю спиною — сотні біженців, частина з яких, напевно, вже не повернеться до своїх домівок, бо домівок нема.

Лише краєчком мозку я розумів, що нескоро крига на душі почне давати тріщини та танути крізь очі.
Коли все вщухне. Якщо все вщухне.

Я тупо дивився діду в спину, радіючи, що він хоча б на волі. Тут же розізлився на цю думку. Як там, щоб зробити людину щасливою, треба в неї щось забрати, а потім повернути? Наприклад, свободу. Суки.