Status Updates From Про тиранію. Двадцять урокі...

Історія пропонує нам товариство тих, хто робив і потерпав більше за нас.

Ідея «зриву» дитинна, бо передбачає, що діти влаштують гармидер, а потім дорослі прийдуть і все приберуть.
Але дорослих немає. Цей гармидер прибирати нам.

Ми звикли вважати, що чинному стану речей нема альтернативи, — відчуття, яке литовський політолог Леонідас Донскіс назвав «плинним злом».

Зараз час, без сумніву, вивихнутий. Ми спершу забули історію з певних причин, а тепер ризикуємо знехтувати нею з інших. Щоб знов стати відданими свободі, ми мусимо відновити своє відчуття часу.

Бути сміливим не значить не боятись чи не горювати. Сміливість - у тому, щоб розпізнати спробу маніпуляції за допомогою страху й чинити їй опір одразу, з моменту атаки, коли це
робити найважче.

Якщо раніше історія Заходу повторювалась на Сході, то тепер, здається, навпаки: все, що відбувається тут, раніше трапилось там.

Українцям видавалось кумедним те, як мляво американці реагують на очевидні загрози кібервійни й націленої брехні в соцмережах.

Спільні справи вчать нас довіряти людям поза вузьким колом рідних і друзів, допомагають розпізнавати тих, у кого варто вчитись.

Коли ми пишаємось тим, що робимо, й знайомимось із іншими людьми, які роблять те саме, ми творимо громадянське суспільство.

Ми вільні лиш настільки, наскільки контролюємо те, що люди знають про нас і за яких обставин це дізнаються.

Протест можна організувати в мережі, та він не буде реальним, доки люди не вийдуть на вулицю. Якщо тирани не відчують наслідки своїх дій у тривимірному світі, нічого не зміниться.

У найлихіші часи врятувались чи вижили ті, хто мав кому довіритись. Підтримувати стосунки зі старими друзями — це те, що рятує у чорний день. Здобувати нових - перший крок до змін.

Ти не знаєш, кому сьогодні є чи завтра буде страшно у Сполучених Штатах. Але якщо ти привітний до всіх, будь певний: комусь від цього полегшає.

Якщо нам світить культура доносів, орієнтуватись у психологічному ландшафті свого оточення
буде корисно.

Ми не бачимо тих, кому завдаємо шкоди, поширюючи брехню. Та це не значить, що шкоди немає.

Якби ми побачили кадри, на яких американський президент танцює козачок під оплески Путіна, ми б, певно, зажадали такого ж танцю, але у костюмі ведмедя й з рублями в зубах.

(І так, є в мережі одна справжня змова. Її мета - тримати тебе в онлайні, спонукаючи шукати змов.)

Подібно до нацистського Lügenpresse - «брех-лива преса» — він обзивав критичні до нього медіа fake news, «фальшивими новинами».

Пам'ятай, що не все в інтернеті корисне.

Йонеско прагнув показати нам не те, яка чудн на-
справді пропаганда, а те, якою нормальною вона видається людям, що їй підкорились.

Скандування «збудуймо стіну!» й «за ґрати його!» на передвиборних мітингах не були обіцянками реальних дій, проте допомагали промовцю встановити звʼязок із публікою.

Клемперер зауважив, що фашистський стиль заснований на «безкінечному повторі», покликаному зробити вигадку правдоподібною, а лиходійство — бажаним.