За що варто читати Шинкаренка

[Taras]

«На щастя, технології позбавили жінок від фалічної залежності. Тепер кожна з них могла хакнути власну вагіну і отримати код ідеального задоволення». Це випадкова цитата з роману Шинкаренка «Перші українські роботи». Стьоб-фантастика, що містить дуже креативні моменти. Шинкаренко розбудовує свою нішу в літературі. Це варто спостерігати.
Власне, роман частково є продовженням його попереднього - «Кагарлика». Сама реальність - чи то анти-реальність - твору практично невловима. Люди, транслюди, роботи і персонажі-віруси взаємодіють, творячи хаотичне постсуспільство, яке гротескно колапсує і водночас химерно прогресує. Місцями книжка непроста для сприйняття, деякі фрагменти ґрунтуються на філософській і науковій літературі, яку далеко не всі читали і яку автор теж на ходу обстьобує, як і масу стереотипів, ідей, міфів – від комунізму до гендеру і рос.пропаганди.
У книжці є до чого придратися. Наприклад, тотальна іронія робить текст одноманітним за настроєм. Не вистачає якоїсь хоча б незначної драматичної ноти, яка, як мені здалося, була в попередньому романі «Кагарлик». Є стилістичні огріхи. Але я читаю Шинкаренка за винахідливість і здатність брати для своїх «мультиплікаційних» історій серйозний філософський базис. Наприклад, одне з його «джерел» - книжку «Тунель Его» філософа Томаса Метцінгера – варто прочитати всім.