Вікторія > Вікторія's Quotes

Showing 1-11 of 11
sort by

  • #1
    Лія Щеглова
    “Ви коли-небудь спостерігали за тим, як
    метелик летить на полум’я? Самозабутньо, без
    огляду на жар чи перепони. Його вабить. Він відчайдушно битиметься в прозоре скло. Він не в змозі спинитися, не в змозі затримати цей політ бодай на мить, подумати, зважити… Він навіть може знати, що жар опалить його крила, уб’є, що це політ в один кінець, що буде нестерпний біль – але все це не маж значення.
    Його вабить.
    Останнім часом я почуваюся саме таким безпорадним метеликом. Мій вогонь – він. Людина, поряд із якою моя воля щезає, тіло тремтить, лине до нього, воліє його пестощів, стає нездатним до протидії, а душа весь час жахається. Серце не знаходить рівноваги, тремтить від страху. І геть не втішає ні розкіш, якою він настирно огортає мене, ні те, що він начебто так само не може без мене. Бо моя душа прагне кохання. Просто нормальних стосунків – без того, щоб хтось когось пригнічував.”
    ― Лія Щеглова, Мрія метелика

  • #2
    Лія Щеглова
    “Життя, здається, вчить мене лише
    одному: приймати рішення, ухвалені не мною. До кінця, без сумнівів, без надії на зміну. Вивчу цей урок і стану щасливою?
    Якби ж то!”
    ― Лія Щеглова, Мрія метелика

  • #3
    “Я відчуваю, ніби знала його завжди. Я хочу повернути обличчя так, щоб зустрітися з ним губами. Я хочу затягти його на одному диханні до моєї кімнати, зачинити двері, сказати, що кохаю його, зірвати одяг та плигнути з ним у ліжко, потонути в ароматі його шкіри – чистому, теплому, мов пахощі літнього лісу.
    Я в пеклі. Я ненавиджу себе. Задля власної безпеки відступаю на кілька кроків від нього й борюся зі своїм нещасним серцем, щоб те припинило битися голосніше за музику.”
    ― Джозі Сільвер

  • #4
    “– …Спробую не кінчити в той момент, коли нарешті побачу твого майбутнього чоловіка.
    – Тільки йому про це не кажи, добре? – вона шкіриться. – Усе це, про майбутнього чоловіка? Бо він ще нічогісінько не знає. А раптом це його шокує?
    – Ти так вважаєш? – кажу незворушно.
    – Значно краще, якщо через кілька років він вирішить, що це була його власна чудова ідея.”
    ― Джозі Сільвер

  • #5
    “Він поправляє наші руки, його теплі пальці охоплюють мої. А потім він заглядає мені у вічі, та його погляд говорить усе, чого він сам вимовити не може. Його погляд тримає мій, поки ми повільно кружляємо, і я мовчки розповідаю йому, що я завжди мала його в моєму серці, а він мовчки розповідає мені, що в іншому місці, в інший час ми були так до біса близькі до ідеалу.”
    ― Джозі Сільвер

  • #6
    Богдана Малкіна
    “— Лесю, якби ти могла змінити щось у своєму житті, що б це було?
    — Я б... — зробила вимушену паузу, не маючи відповіді, а потім промовила перше, що спало на думку: — Я б навчилася зупиняти час, щоб мати можливість читати книжки, не відволікаючись ні на що інше.
    Моя відповідь Антона не влаштувала.
    — Що? — він засміявся, пильно дивлячись на мене. — Книжки? Не мир у всьому світі? Не смерть ворогам? А книжки? Ти здуріла?
    — Я люблю книжки, — стенула плечем і ще трішечки підсунулася до Крамаря. — Вони допомагають триматися, коли важко. Вселяють віру в те, що все буде добре. І дарують емоційне наповнення.
    — Дивна ти.
    — Дивний тут ти, а я — звичайна дівчина.”
    ― Богдана Малкіна, Парі на ботана

  • #7
    Світлана Вертола
    “Доки решта однокласників вільно спілкувались, сварились, ходили на побачення, я зарився в книжки, замкнувся в собі. Я втішав себе тим, що мені дуже цікаво займатись своїми численними хобі, та насправді мені було страшно. Я соромився заговорити з кимось, не хотів виглядати недоумком, що не може нормально підтримати розмову, боявся глузувань. Так, тоді я дуже боявся того, що про мене подумає оточення, і не вигадав нічого кращого, аніж стати невидимкою.
    Багато разів однокласники збирались на дискотеку, в якусь поїздку, чи святкувати чийсь день народження, а я завжди залишався осторонь. Я теж хотів розважатись з усіма, ходити на дискотеки. Але впродовж років відсторонювався від усіх, боявся осуду, насмішок, знущань, і, врешті, обріс комплексами, що скували мене. Я так сильно замкнувся в собі, що навіть не помітив того, як, попри намагання, став об'єктом насмішок.”
    ― Світлана Вертола, 15 років витримки

  • #8
    “Цього разу я вийшла з аптеки з гордо піднятою головою. Дивилася на сумних людей, що проходили повз, заклопотано бігли у своїх справах, і мені було їх шкода. Бо вони точно не пробували хорошого сексу і соромляться купити лубрикант, а я — ні. В цей момент мені не вистачало хіба що темних окулярів, підборів, слоумо та епічного вибуху позаду. Бо саме так я почувалася. Я йшла вивчати своє тіло”
    ― Ангеліна Александренко, Без інструкцій

  • #9
    “Моя перша мастурбація — і одразу ж оргазм! Виходить, для цього взагалі не потрібен член? І для чого тоді той секс і чоловіки в цілому? Та ні, чоловіки бувають класними: від деяких так смачно пахне, вони такі вродливі... А їхні члени? Це ж справжні витвори мистецтва! Не існує двох однакових пенісів — вони як сніжинки, кожен унікальний”
    ― Ангеліна Александренко, Без інструкцій

  • #10
    “Він знову нахилився до мене, і цього разу я вже не опиралася. Власне, я й раніше не була проти, але ж мама вчила, що треба набивати собі ціну — от я й набивала. Хоча так і не збагнула навіщо: я ж не десяток яєць на базар”
    ― Ангеліна Александренко, Без інструкцій

  • #11
    “...кров — не доказ, пліва — міф, а секс — не іспит...”
    ― Ангеліна Александренко, Без інструкцій