Viktoriia Pavliv > Viktoriia's Quotes

“— Боже мій! Життя! Хто здатен зрозуміти хоча б його єдину мить?
— І не намагайтеся, — сказав він. — Можете прикидатись, що розумієте.”
― Курт Воннегут, Cat’s Cradle

“Гоніккер любив казати, що вчений, який не здатен пояснити, чим він займається, восьмирічній дитині, — шарлатан.”
― Курт Воннегут, Cat’s Cradle

“Тоді я згадав Чотирнадцяту книгу Боконона, що встиг прочитати попередньої ночі.

Чотирнадцята книга має довгу назву: «Чи може розумна людина сподіватись на світле майбутнє для людства Землі, враховуючи досвід, накопичений за мільйон років»?

Але прочитати Чотирнадцяту книгу можна швидко. Бо вона складається з одного речення, одного слова.

Це слово: «Ні».”
― Курт Воннегут, Cat’s Cradle

“Нові знання — це найцінніша річ у світі. Що більше істин ми знаходимо, то багатшими стаємо.”
― Курт Воннегут, Cat’s Cradle

“Якби він не був таким вимогливим до себе, імовірно, він значно поблажливіше ставився б і до інших людей.”
― Irvin Yalom, Lying on the Couch

“Страждання розвиваються за законами еволюції: вони існують, вони мають початок і кінець. Ви навіть можете спробувати згадати з ним моменти з його минулого: чи відчував він такий гнів або ж страждання раніше, чи пригадує він, що біль ущухав, бо ж і цей біль теж ущухне, перетворившись на ледь уловимий спогад.”
― Irvin Yalom, Lying on the Couch

“Ці події та емоції настільки ним заволоділи, що він почав ототожнювати себе з ними... Ваш клієнт перетворився на обставини, в яких опинився, він втратив відчуття свого "я", яке переживає ці події як один із часових відрізків існування.”
― Irvin Yalom, Lying on the Couch

“— Мій дідусь народився в Неаполі, — мовила Керол. — Я майже його не пам’ятаю, але пригадую, що він вчив мене грати в шахи. І коли ми закінчували партію й починали збирати фігури, він завжди говорив ту саму фразу, я чую його м’який голос навіть зараз: «Ось бачиш, Керол, життя подібне до шахової партії: коли гру закінчено, всі фігури — пішаки, королі, королеви — потрапляють до однієї коробки».”
― Irvin Yalom, Lying on the Couch

“Знаєте, ми завжди святкуємо їх, немовби вони є приводом для радості, але я завжди гадав, що все навпаки — дні народження то сумні віхи нашого життя, які свідчать про його минущість, і ми святкуємо їх, аби подолати смуток.”
― Irvin Yalom, Lying on the Couch

“Судіть самі, як можна бути вільною, коли шлюб передбачає безперечні зв’язки, котрі поєднують тебе з володарем твого серця. Або які власні бажання може мати майбутня дружина, крім бажання догодити тому, хто обрав тебе з тисячі подібних?! Які тут можуть бути «посили», крім вдячності за це?!”
― Ірен Роздобудько, Ліцей слухняних дружин

“Те, що хочеш знівелювати — промовляй вголос.
Бажано — кілька разів. Тоді воно втрачає всю цінність.”
― Ірен Роздобудько, Ліцей слухняних дружин

“Ми не можемо знати напевне, що ми любимо насправді, доки не побачимо САМЕ ЦЕ. В нас живе цілий світ закодованих речей, які можуть виявитись найнеобхіднішими тільки тоді, коли ми побачимо їх хоч краєчком ока, хоч здалеку, хоч на старовинних гравюрах давно забутих і запилених книжок. Або дізнаємось про них, підслуховуючи тихий шепіт подорожніх, що пройшли вночі повз твій будинок. І тоді вже не зможемо спокійно спати.”
― Ірен Роздобудько, Ліцей слухняних дружин

“Часом, щоб продовжувати жити, треба знайти точку відліку.
Ту нову і несподівану емоцію, від якої в тобі знову народиться щось важливе і величне — те, через що ти черговий раз здригнешся і захочеш іти далі.
Ця точка може бути незначною, не революційною для всього людства — вона лише твоя. А весь твій егоїзм щодо неї полягає в тому, що, збадьорившись, ти потім не можеш пригадати, з чого все почалося.
Адже ця точка відліку може бути ледь чутною з сусіднього вікна мелодією, запахом чи звичайною репродукцією в книзі. Ти торкаєшся її поглядом чи слухом, і вона пробуджує гребінець хвилі, яка застоялась в тобі, мов у каламутному озері. Хвиля здіймається і виносить тебе на новий берег.”
― Ірен Роздобудько, Ліцей слухняних дружин

“— Страх! Страх — ось що тримає людину в шлюбі.
Страх бути покинутою, зрадженою, самотньою, непотрібною, зрештою — голодною, змушує наших випускниць повністю віддаватися служінню чоловікові.”
― Ірен Роздобудько, Ліцей слухняних дружин