“А третя прикмета доброго володаря, так учив мене мій покійний батько Селім,—
нехай Аллаг буде милостивий душі його,— єсть увага, щоби слуги не були ніколи без
роботи: бо лінь — се мати злочинів. Та рівно добре треба уважати, щоби слуги твої не
були перетяжені завеликою працею. Бо така праця скорше або пізніше доводить до
отупіння. А лекше єсть мудрому і справедливому володареві дати собі раду навіть тоді,
коли він оточений розумними злодіями, ніж коли він оточений чесними туманами, хоч
дуже зле і одно, і друге. І ще вчив мене мій покійний батько Селім,— нехай Аллаг буде
милостивий душі його,— щоб не давати тої праці великому везирові, котру може
зробити везир, ні головному судді тої, котру може зробити звичайний суддя. Ні не
посилати аги яничарів туди, де досить післати звичайного дверника. Ні не поручати
одної роботи кільком, бо тоді ніхто за працю не може одвічати. Ні не вірити кравцеві,
що він уміє добре підкувати коня, а ковалеві, що знає міст покласти. І все казав, що
ранок мудріший від вечера. Тому перед вирішенням важнійшої справи радив переспати
кілька ночей підряд”