“Кожна річ, яку ми беремо від когось, створює попит на виготовлення ще однієї. Таким чином, брати ці речі (на противагу відмові від них) виправдовує на посилює марнотратні практики. Якщо дозволяємо офіціантові наповнювати склянки водою, якої ми не питимемо, та класти в них пластикові соломинки, які ми не використовуватимемо, то ніби підсвідомо говоримо: "вода не є цінністю", "будь ласка, зробіть пластикових соломинок іще!" Коли беремо "безкоштовну" пляшечку шампуню у кімнаті готелю, буде викачано додаткову нафту на виготовлення ще однієї. Коли пасивно беремо рекламну листівку, то в цей час десь рубають дерево для виготовлення ще більшої кількості листівок, та ще й потім марнуємо свій час на переробку цієї листівки. У суспільстві, побудованому на споживанні, є безліч речей, від яких можна відмовитися.”