“[П]отреба довести намір знищити групу загалом або частково, як того вимагає Конвенція про геноцид, може мати сумні психологічні наслідки. Це підсилює почуття солідарності серед членів потерпілої групи і водночас поглиблює негативні відчуття щодо злочинної групи. Термін "геноцид", з акцентом на групи, здебільшого сприяє підвищенню відчуття "вони" і "ми", відшліфовує відчуття групової ідентичності і може мимоволі породити ті самі умови, проти яких призначений, — налаштовуючи одну групу проти іншої, і це залишає менше шансів на примирення. [...] Для декого бути названим жертвою геноциду стає "суттєвим елементом національної ідентичності", проте не сприяє розв'язанню історичних суперечок чи зменшенню частоти масових убивств [527—28].”