“... я раптом збагнув, яке коротке життя. Збагнув, що мине небагато часу, і я помру, зникну зі світу. На противагу марнославним людям я сам зумів це усвідомити. Мені неважко було уявити повний глядацький зал у театрі чи кіно через багато-багато років після того, як мене не стане. Не кожному під силу... Багато людей настільки захмелілі від власних чуттєвих сприйняттів, що не в змозі осягти існування цілого світу поза собою. Подібно ж вони не в змозі осягнути й інше - те, що одного чудового дня не стане й Усесвіту. Лише декілька пропущених ударів серця можуть навіки відокремити нас від людства.”