“Багато державних діячів з цього критичного періоду своїми офіційними випадами наробили багато помилок, найчастіше через нерозуміння подій на цих теренах, особливо через те, що не розуміли, які сили перебувають в конфлікті.

Такими, наприклад, були пояснення, що в Югославії триває «громадянська» чи «релігійна війна» або заяви, що надто часто повторювались, передусім з боку державних діячів США, що «прийнятним є будь-яке рішення, досягнуте мирним шляхом».

Це в рамках лукавості більшовицько-балкансько-візантійсько-варварсько-бестіально-белградського [в орігіналі всі ці слова починаються на Б] контексту завше буде трактоване:

«Продовжуватимемо з насильством, оскільки немає іншого рішення, перш, ніж буде переможений у воєнному сенсі об'єктивно слабший противник — і це буде мир, з яким світ погодиться».”