“Мені шкода бідолах, які настільки м'які і кволі, що завжди вимагають "атмосфери доброзичливості" навколо себе. Інакше, вони не можуть виконувати свою роботу. Є такі люди. І врешті-решт, якщо вони достатньо не загартуються психічно й морально і не позбудуться свого м'якого опертя на "самопочуття", вони стануть невдахами. І це трапиться не тільки з їхніми справами, але і з їхніми характерами. Це так ніби їхні кістки достатньо не затверділи, і вони ніколи не могли стояти на власних ногах. Загалом у наших бізнес-організаціях прийнято занадто перейматися атмосферою доброзичливості. Люди звикли працювати з людьми, яких вони люблять. Зрештою, це відсуває на задній план чимало інших цінних якостей.
Не зрозумійте мене неправильно. Коли я використовую термін "атмосфера доброзичливості", я маю на увазі звичку робити свої особисті симпатії і антипатії єдиним стандартом для висновків. Припустімо, ви не любите людину. Це все, що є проти неї? Але це може говорити щось проти вас. Який стосунок мають ваші уподобання чи антипатії до фактів? Кожна людина здорового глузду знає, що є люди, яких вона не любить, і які справді здібніші, ніж вона сама.”