“Леся: Ой, Лілеє, ти ще таке дитя - не міряй і не важ, хто більше, а хто менше любить, бо на сі речі не досить відомо "измерений". Треба тут чогось іншого, не математичного. Не міряй і не важ, не збирайся жити, а живи, люби, скільки можеш. Тоді менше буде жалю - вір мені, - ніж коли б ти все розмірила, розважила і відклала на завтра, бо "завтра" не завжди приходить...”