“Мова завжди була і є основним виявом національної ідентичности кожного народу. Без української мови немає й не може бути українців, як без китайської - китайців, польської - поляків, французької - французів і т. д. Навіть народи, яких колонізатори позбавили рідної мови, насадивши їм свою, незмінно застосовують насаджену мову для означення власної національної тотожности, змінюючи ортографію, пересипаючи мову реґіональними словами, вдаючись до відмінної вимови, інтонації, мелодики, відроджуючи слова, що архаїзувалися в мові колонізатора. Инакше кажучи, колишній колонізований намагається відокремитися від колонізатора, мобілізуючи для цього всі мовні засоби.”