“Шептицький вибрав шлях, який тоді здавався фантастичним. Його стратегія була вишуканою і простою водночас. Вона трималася на кількох постулатах. По-перше, треба справді любити людей. Зрозуміти, що цим нещасним грішникам, які страждають і самі не знають, що зі собою чинити, потрібно тільки показати, наскільки їхнє теперішнє і вічне, особисте і загальне добро залежить від їхнього маленького зусилля. По-друге, керуватися принципом щоденних малих справ, які, однак, є частиною великого осмисленого плану і повільно ведуть до незворотних змін у всьому. По-третє, знаходити людей, які хочуть вчитися діяти, вчити їх, давати їм місце для дії і з'єднувати їх у мережу.”