“— Не чути, коли вони прилітають.
Алюр розуміє, що це за «вони». Відводить погляд. Коротке мовчання.
— Певна річ, що не чути, вони ж надзвукові.
— Так, але... річ не в тому, — слова прориваються назовні крізь пульсацію тремтіння, — інші, V-142, їх чути. Розумієш? Може, зумієш якось ухилитися. А ці спершу вибухають, та-а по тому чуєш, як вони прилетіли. А якщо мертвий, то не чуєш.
— У піхоті так само. Ти знаєш. Свою ніколи не почуєш.
— Ну, так, але...
— Думай, Слотропе, що то величезна куля. Зі стабілізаторами.”