“Місяць щораз ширшим пасмом захоплював цілу кімнату...Перед нею звивалась сріблиста стежка порід тином, за тином сад чорнів, а дальше бовваніла гора, що як великанська голова цукру виблискувала своїм голим чубом до місяця”