“- Авжеж, любий, — засміялася Матуся Сміт. — У твоєму віці я бачила такі самі зірки й місяць, як оце зараз сяють на небі. Природа не змінюється, тільки люди. Щороку нові народжуються, а от зірки з місяцем які були, такі й лишилися.”