“Літак пролітає над усім, що ти можеш побачити і відчути, переносить тебе з однієї точки в іншу, позбавляючи нагоди насолодитися самою дорогою. А шлях, пригоди, пережиті під час подорожі, втома і химерні сни, що ми їх бачимо в дорозі, почуті мови й жарти, їжа, яку споживаємо, і вода, яка втамовує нашу спрагу, пейзаж навколо нас, поява і зникання видів рослин, густина повітря й прохолода ранків, - усе це важливіше за сам пункт призначення.

***
Подорож змінює тебе, вчить, випробовує, втомлює й надихає. Після справжньої подорожі ти прибуваєш у пункт призначення іншим, адже в справжній мандрівці відкриваєш щось нове. Не лише в природі чи культурі - в собі.

***
Колись гори тримали цю країну в обіймах. А тепер - без них - вона самотня.

***
Вже невдовзі я спав тим прекрасним глибоким сном, що буває тільки у перший день подороджі, - зітканим зі втоми і мрії.

***
Колись один мій знайомий, який побачив у центрі Белграда надпис "Народно Позориште" запитав: "Це їхній парламент?"

***
Крім архітектурної довершеності, існують не менш важливі речі: прив'язаність до місця, певна сума спогадів та емоцій. Тому є люди, які щиро люблять Виноградів або Краматорськ. Очевидно, ми любимо не так міста, як себе в них.

***
Заповідь справжнього мандрівника мала б звучати так: дорога любить тебе, довірся їй - і будеш винагороджений.

***
Звідки воно береться, оце бажання їхати світ за очі, витрачати всі зароблені гроші на дорогу, щоб побачити якесь забуте село на македонських плоскогір'ях? Думаю, потяг до мандрів є відголоском нашого кочівного минулого. Вирушаючи в путь, ти завжди - первісний варвар.

***
У мандрівках я сам собі подобаюся: щодня здобуваю нові знання, бачу щось цікаве, я безтурботний і веселий, прокидаюся в доброму гуморі щоранку, бо знаю, що день принесе щось важливе, і миттєво засинаю ввечері, зморений втомою. Людина так і має жити.

***
Подорож дає шанс на нове життя, на несподіваний поворот у фабулі існування.”