“наші слова більше не співвідносяться зі світом. Коли речі ще були цілі, ми вірили, що їх можна описати нашими словами. Проте речі почали розламуватися, розбиватися, поринати в хаос. А ось слова наші лишилися незмінні. Вони не достосувалися до нової реальності. А отже, щоразу, коли намагаємося поговорити про побачене, ми фальшивимо, викривляємо природу речі, яку намагаємося представити. Це сплутує карти. Проте слова, самі розумієте, можуть мінятися. Проблема в тому, як це показати. Саме тому я зараз і працюю із найпростішими засобами, такими простими, що мене й дитя зрозуміло б. Візьмімо слово, що відсилає до певної речі, — ​наприклад, «парасолька». Коли я кажу «парасолька», ви щось собі уявляєте. Ви уявляєте таку собі палицю й металеві спиці, на які натягнуто водонепроникну матерію, котра, якщо її розкрити, захищає від дощу. Ця остання деталь важлива. Парасолька — ​це не просто річ, а річ із функцією, яка, іншими словами, виявляє людську волю. Якщо подумати, то всі предмети схожі на парасольку, адже всі вони для чогось призначені. Олівці — ​щоб писати, черевики — ​щоб носити, машина — ​щоб на ній їздити. То ось яке моє питання. Що стається, коли певний предмет перестає виконувати свою функцію? Він лишається тим самим, що й був, чи перетворюється на щось інше? Чи лишається парасолька парасолькою, якщо зірвати з неї тканину? Відкрийте її, випряміть спиці, піднесіть над головою, вийдіть під дощ — ​і вимокнете до нитки. Чи можна й далі називати цей предмет парасолькою? Зазвичай люди так і роблять, у крайньому разі кажуть, що парасолька зламалася. На мою думку, це серйозна помилка і джерело всіх наших бід. Парасолька, що вже не виконує свою функцію, перестає бути парасолькою. Нехай вона нагадує парасольку чи колись була парасолькою, але зараз перетворилася на щось геть інше. А ось слово лишилося незмінним. Отже, воно вже не описує предмет. Воно неточне, воно фальшиве, воно приховує річ, яку мало би розкривати. Якщо ми навіть буденний, банальний предмет, який тримаємо в руках, не годні назвати, то як ми можемо називати по-справжньому важливе? Якщо слова, якими ми послуговуємося, не почнуть відображати зміни, ми й далі блукатимемо манівцями”