“Думаю про шини, про те, що вони круглі, з порожнечею в центрі. Це схоже на зниклий фільм. І все ж таки порожнеча в центрі шини може бути корисною; вона дозволяє натягнути шину на колесо, а це дозволяє колесу обертатися навколо осі, що дозволяє авту рухатися вперед. Це дає мені якусь надію. Можливо, зниклий фільм дозволить рухатися вперед. Можливо, зниклий фільм — це порожнеча у центрі шини мого мозку.

Нам потрібно розглянути втрату у всіх проявах, чи не так? Втрата відносин, втрата любові, втрата влади, втрата пам'яті, втрата статусу та паніка після цього. Нам треба змиритися з тим, що втрата є базовим елементом буття. Елемент відсутності. Все буде втрачено. «Всі ці миті зникнуть у часі, як сльози під дощем», — каже реплікант Бетті, відомий завдяки «Тому, хто біжить по лезу», в рідкісний момент поезії і виразності в цьому невмілому, докорінно неправильному фільмі від режисера, який навчався на телерекламі і нездатний або не бажає зрозуміти, що кіно — це цілком протилежне продажу туалетного паперу. Як би там не було, ця чудова репліка існує виключно завдяки імпровізації видатного нідерландського лицедія Рутгера Гауера. За це я вічно вдячний йому та його чутливому розуму.

На думку спадає й інша думка. Тепер у голові крутиться стільки думок, що складно підібрати відповідні цитати. З невеликим зусиллям я згадую це: «Смерть кожної комахи — це втрата, від якої ми ніколи не оговтаємось. Щоразу світові доводиться відтворювати себе наново». Ну звичайно! Великий індуїстський святий Джіва Госвамі. Був час зовсім недавно, коли я недбало та егоїстично вважав мертвих комах на лобовому склі незручністю, а не тисячею, ні, навіть мільйоном трагедій. Але треба визнати існування тих комах, як і сотні мільйонів їх розмазаних по склу родичів. Вони жили. Світ змінився завдяки їхній присутності. Я їх погано знав. Я так і не пізнав їх як особистостей і вже не дізнаюся ніколи, тому що вони назавжди втрачені, стерті зі скла моєю сорочкою, яка в свою чергу зіткана з мертвих тіл бавовняних рослин, про які я теж не дізнаюся. Невже й до Інго я був так само зневажливий? Чи я бачив у ньому важливу, незамінну сутність? Чи для мене він був лише засобом досягнення мети? На думку спадає джайніська лікарня для комах у Делі. Джайнізм — це, звичайно, стародавня і глибока релігійна філософія, яка, крім багатьох інших чудових ідей, вчить тому, що будь-яке життя священне. Так, вони мають лікарню для птахів, лікарню для корів, лікарню для креветок, а також вищезгадану лікарню для комах. Вже будуються лікарні і для інших істот, але робота над тим, щоб змінити людство на краще, потребує часу та грошей.”