“Я приміряю на себе людей. Як сукні. Їхні усмішки, рухи, слова. Я заходжу у тіло. Бачу очима, ковтаю думки, що в’язнуть у горлі. Я приміряю на себе поразки, п’ю вино перемог їхніми губами і відчуваю його смак. Я завжди гублю ключі, але заходжу в будь які двері. Без дозволу.”