“Це наш час — сама жорстокість. Це наш час такий. Нечесний. Знущальний. Роз’ятрювальний.
Це наш час такий, а не письмо. Письмо — це спосіб заперечити часу. Сказати смерті: «Ти не зможеш забрати від мене всього». Література — це наш спосіб вирвати себе з часу. І вирвати щось для себе. Література означає стати серед цього часу — нечесного, знущального — і сказати: «Ти ніколи не зможеш забрати від мене всього». Написати — означає вирвати дещо, якусь частинку життя, і сказати комусь: «Це назавжди про тебе. Це тепер і назавжди про тебе».”