“Всередині людини залишилося ще багато від звіра, який поки ще спить на зручному вʼязаному килимі цієї відшліфованої, обтесаної, стерильно переплетеної ци-вілізації, загорнутої у буденність та звичні форми, — та коли крива лінія життя відкидає людину назад до межі примітивного існування, усі маски спадають; людина знову стає голою первісною істотою, мешканцем печер, розгнузданим і вільним у своїх інстинктах.”