“На відміну від неї, я взяла найтепліші речі, що мала. І не всі вони були гарними. Бо це була не перша моя поїздка у Львів та Карпати зимою. Але я взяла «шлюбне» вбрання — на випадок якщо хтось заміж покличе десь дорогою зі Львова в Нижнє Синьовидне. Життя — а точніше кінематограф — за 20 років навчило мене бути готовою до такого постійно. І той набір речей «най буде, може згодиться» чомусь завжди займав більше місце, ніж усе решта разом із книжкою та їжею.”