“Ніч була, як чорна троянда: темна та запашна. Соловейки співали що було сили, аж у вухах лящало. З озера на пісок повипливали Русалки слухати того співу. В очеретах тихо сидів старий Водяник, пихкав своєю очеретяною люлечкою та замилувано дивився на гарну пару. Ще далі Дитинчата-Потерчата позасвічували свої каганчики, шили собі брилі з осітнягу та жаб'ячими голосами виспівували пісні-безконечника:

...Був собі журавель
Та журавочка.
Наносили сінця
Повні ясельця...
Наша пісня свіжа й нова,
Починаймо її знову:
Був собі журавель
Та журавочка...”