“Це був чудовий вересневий вечір - тихий, безвітряний. Парк і старі будинки, пофарбовані кремовою фарбою, ніжилися у золотих променях призахідного сонця. Парк повнився звуками, а не галасом. Галасливі забави дітей і шум лондонського транспорту видавалися тихішими, ніж зазвичай, ніби помякшені лагідністю цього вечора. Пташки співали завершальну пісню дня, а звіддаля, з будинку, де жив великий композитор, лунала музика - хтось грав на піаніно

Щасливі пари”