“Повій вітре, вітросеньку,
Там де тужит мила,
Нехай несут там пісеньку
Твої легкі крила.

Повій, вітре, в єй городець.
Де вінці сплітає,
Неси вісті, що молодець
Щире ю кохає.

Ой погладь ю, вітросеньку,
По єй личку білім,
Нехай знає єй серденько.
Що я єї милим.

Най не плаче, най не тужит.
Вже час ся зближає:
Прийде милий, приголубит
І з нев ся звінчає.”