“Коли політики вічності перебувають при владі, вони створюють кризи й маніпулюють емоціями, які виникли внаслідок цих криз. Щоб відволікати від власної нездатності чи небажання реформувати, політики вічності привчають своїх громадян із невеликими інтервалами переживати піднесення й обурення, топлячи майбутнє в теперішньому. У міжнародних відносинах політики вічності применшують і знецінюють досягнення країн, які могли б виглядати зразком для їхніх громадян. Політики вічності використовують технології, щоб поширювати політичні вигадки і вдома, і за кордоном, заперечуючи правду і зводячи життя до видовищ та переживань.”