“...ми таки народ великої культури. Бо можна розстріляти народу його геніїв, скинути їх у безіменні ями десь у Сандормоху, можна заборонити геніям писати й малювати, а те, що написано й намальовано, знищити, щоб і сліду не зосталося, — але коли цей народ, опинившись після найстрашнішої в історії людства війни у біженських бараках — без хліба, без ліків, без певного майбутнього, — першим ділом добуває папір, верстат і заходжується друкувати книжки — це і є знак великої культури, не меншою мірою, аніж списки геніїв, котрим пощастило вижити”