“Його вабили ніч і зорі, чорнота безодні, провалля темряви, вічність, поглинена мовчазністю. Тайни зоряного неба п'янили його. Коли все засинало в домі, він підводився з ліжка і йшов до вікна, стояв коло вікна і дивився на зорі. Перед ним одкривався нічний світ, змінений і інший; космос, з якого ніч зривала запону, що нею огортав його день

*Зоряні мандрівники*”