“Якщо ніхто не пам'ятає" стає рівноцінним із "якщо немає Бога". Якщо немає Бога, казав Достоєвський, то все можливо. Бог виявляється не чим іншим, як велетенським складом пам'яті. Пам'яті про гріхи. Хмарою з безліччю мегабайт. Якийсь забудькуватий Бог, Бог із хворобою Альцгаймера звільнив би нас від усіх провин. Немає пам'яті – немає злочину.”