“Сюрреалізм успадкував від футуризму його схильність до безладу, яка змішує мистецтво і життя. Футуристи закликали до «алогічних» дій, які інспіруються військовим патріотизмом, сюрреалісти — до архібунтівних вчинків, черпаючи натхнення з революційного комунізму.

Як у одних, так і у других філософія дії залишилася літературним жестом, який не вів безпосередньо до практичних починань.

У футуристів перехід до практики був дуже полегшений тією обставиною, що через кілька років після їх літературних декларацій Італія взяла участь у світовій війні, і парадоксальний у 1910 році військовий патріотизм і культ ірраціональної дії перетворилися протягом однієї ночі, згідно з декретом про мобілізацію, в доктрину, яка стала обов'язковою для італійців з усіма її практичними наслідками. Цей декрет, перетворивши миттю у футуристів сотні тисяч спокійних громадян, позбавив прихильників Марінетті всієї їх оригінальності. Фашизм ще більше поглибив цей процес нівелювання, топлячи практичний футуризм у загальності й повсякденності. Футуристи стали схожими на всіх лояльних громадян, отримали разом з іншими ордени й помалу розчинилися серед сорока мільйонів інших футуристів.”