“Фіброміома — одна з «добрих» пухлин: обирає собі місцину, вкорінюється і росте на ній, відмовляючись контактувати з оточенням. Відмежовується бар’єром від навколишнього світу, і якщо обране місце віддалене, а скромний апетит обмежує інтенсивне зростання, все її життя минає непомітно. Але якщо вона впадає в око — безжально йде під ніж, щоб сконати й плавати у брудній банці. Так і виходить: щоб вижити, фіброміома має бути дрібною і непомітною. Ракові клітини — зовсім інша річ. Вони допитливі та неспокійні, не бояться конфліктів і уваги. Рішучо змінюють оточення за потреби. Певно, тому позбутися їх буває важко, а часто — навіть неможливо.”