“Критика літературних творів не йде в інакшому напрямку, як критика філософських ідей: вона мусить розбивати готові форми відчування та бачення, щоб показати поза ними життєву течію, невпинно нову та свіжу, ближчу нам, ніж ідеї, що захололи в символах. Становище критика супроти твору, не інакше, як філософа супроти світогляду, а становище обох їх супроти життя: вони мусять найти в собі вільний порив, споріднений із хвилинами винятково ясного та простого погляду, що дозволив би їм відтворити ще раз той процес, наслідки якого бачать уже в готових ідеях і формах.”