“Як і інших самітників, Бенедикта мучили плотські спокуси. «Йому являлась одна жінка, яку він бачив колись, а тепер злий дух укладав йому в голову спогад про неї, і той спогад так запалював душу слуги Божого хіттю, а та хіть так розгорялась у ньому, що він, не тямлячи себе від насолоди, вже думав про те, щоб утекти з пустелі. Але раптом він із допомогою благодаті Господньої отямився і, побачивши поблизу густе терня та кропиву, скинув із себе одіж, заліз у саму гущину і качався там доти, що коли встав, то весь був поколотий та подряпаний, і так тілесними ранами він вилікував рани душевні».”