“Святий Кирило, поборник єдності, був людиною фанатично ревною. Він користався своїм становищем патріарха, аби розпалювати погроми в дуже великій єврейській колонії у Александрії. Найбільш уславився він самосудом над Гіпатією, видатною жінкою, що в ту добу святенництва держалась неоплатонічної філософії й присвятила свої таланти математиці. її «стягли з колісниці, здерли з неї весь одяг, затягли до церкви й нелюдськи замордували читець Петро та юрба знавіснілих безжальних фанатиків; м'ясо зішкрібали їй з кісток гострими скойками, а потім кинули тіло, яке ще корчилось, у вогонь. Справедливий хід слідства й покари був зупинений відповідними хабарами». Після цього філософи більш не баламутили Александрії.”