“Якоїсь миті хтось із української команди почав розповідати, що нещодавно повернувся з-закордону, де мав нагоду поспілкуватися з людьми, які пам’ятають жах югославських воєн, і як легко було з ними знайти спільну мову через тепер наш спільний досвід. На що західна письменниця відповіла: «Все, звісно, так, але облога Сараєво тривала 3 роки, 10 місяців, 3 тижні і 3 дні. Без електрики, без води, без їжі. І те, що тут, у вас, — ​не порівняти з тим, що було там». 
У такі миті слова мене підводять. Ніби нас запрошують до участі в чемпіонаті на найбільш постраждалих, в якому ми маємо доводити, що російське вторгнення — ​це жах. І було таким від 2014 року.”