“Нормальне теперішнє - розкіш помираючих культур.
***
Ми не лишили по собі нічого, окрім розкиданих де-не-де надгробків і хрестів. Ніби цей край не потрібен був нам, бо споконвіку був нашим.
***
На відміну від середземноморських культур, ба навіть і скандинавських, наша культура не мала потягу до моря. Точніше, не сприймала море як свою розраду. Море ніколи не було для нас чимось таким, без чого не можна прожити, хоч і сприймалося як щось сомозрозуміле, очевидне. В усякому разі, море не утворювало нездоланних силових ліній, що рухали б нашою культурою. Ми ніколи не гуртувалися на його березі, як це було з іншими, а завжди тяжіли вглиб континенту, ніби народилися в самому морі й воно не справляло на нас подиву. ... Представники інших культур розуміли неуникненність потреби приборкати море - вони творили величні галери й вітрильники, а ми завжди обмежувалися тим, що просто з нього користалися. Ми були рибаками, а не моряками.”