“Бозна від чого душу обхоплюють зворушення, жаль і тихий захват. От стоїть побіч дівчина, - що вона думає в сю мить? Чому не можна взяти її за руку, — ніжно, дружно взяти за руку, зазирнути в лице й з цим жалем, зворушенням і захватом сказати їй: скажи мені, що ти маєш на серці? Коли важко там, я постараюсь зрозуміти, відчути, виявити й, може, чимсь поможу тобі. Коли радість там, я порадію з тобою. Чому не можна цього? А от не можна та й годі!”