“Віктор віз мерців на тачці тією ж дорогою, якою не так давно відвозив в останню путь Карася...
Мерці спочатку лежали тихо, але як в'їхали під просторий дах лісу, почали тихо переговорюватися між собою.
– Чому все так вийшло? — чистою українською мовою запитував сумний молодик з розколотою навпіл головою.
– Уся ситуація, як я її бачу, — відповідав його старший колега, дивлячись просто небо, таким чином склалася саме тому, що Гандхарі, дружина Дхрітараштри, бажала мати багато синів.
— Що ти кажеш, учителю? Вона таки бажала?
— Так, синку, бажала. Молилася про те й мала віру в молитві. І як то буває, було їй дано по тій вірі. Такий зачала плід, що земля такого ще не бачила. Виношувати довелося їй той плід вісім тисяч років. І в результаті на другу тисячу років після народження Христа народила вона величезний кавалок м'яса. Його порубали на мільйон шматків і охрестили. Саме так утворився російський народ.
– То скажи мені, хлопче, які з нас люди?”