“Як я вбила"

усі мої родинні зв'язки тепер телефонні
усі мої зв'язки прослуховуються
їм цікаво, кого я більше люблю, чи тата
їм цікаво, на що хворіє моя бабуся, яка каже в слухавку: ой, ой-ой
вони заінтриговані, щó думає моя сестра про свого хлопця
який раніше був моїм

усі мої телефонні зв'язки кровні
уся моя кров прослуховується
їм треба знати, скільки відсотків української
польської, російської і чи є циганська
їм треба знати, чиїм донором я стала
їм треба знати, чи це впав гемоглобін, чи дах наді мною
і чи можна з клітинних мембран побудувати кордони

між мною і моєю мамою вирито сотні могил
і я не знаю, як їх перестрибнути

між мною і моїм батьком літають сотні снарядів
і я не вмію дивитися на них, як на птахів
між мною і сестрою металеві двері погребу
що їх ізсередини підпирає лопата
між мною і моєю бабусею параван із молитов–
тонкі шовкові стіни, за якими не чути, зовсім не чути

це дуже просто, підтримувати родинні телефонні зв'язки
це дуже дешево, поповнювати рахунки безсонням та заспокійливим
це так п'янить, слухати чужу кров, одягнувши навушники
особливо, коли моя кров перетворюється на постріл:
нах!
!”