“Часом відчуєш, що ти — звір, кровожерний звір, і стане сумно. Життя жорстоке. Знаєш, що виправити цього не можна, і все-таки шкода. Потім якось ясніше зрозумієш, що й навколо ж самі тварюки, наволоч, мерзота, шибеники — і робиться страшно. Від того, що ти такий, як вони, і вони такі, як ти. — Та де ви бачите таке страхіття? Степан безнадійно посміхнувся. — Де?.. Ось, навколо. — Навколо — прекрасні, приємні люди! — Ви все жартуєте, — сказав хлопець. — Аж ніяк. Ось гляньте.”