“Звісно, там, де є вбитий, мусить бути й убивця. Та чи не вбивали вбивці просто з доброго сумління, а вбиті — може, вони дозволяли себе вбивати тільки з підступу? Тобто справці діяли так жорстоко, тільки щоб випередити ницих жертв і їхні нелюдські злочини, а жертви свідомо йшли на смерть, аби умисно виставити справців у непривабливому світлі? Колись жертвою був той, кому вчинили насильство, кривду, від яких він не міг захиститися. Сьогоднішнім жертвам чинять насильство і кривду, але вони ніяк не можуть змусити повірити, що це їм заподіяли насильство й кривду, а не вони самі винні у своєму нещасті.”