“Як людина не задовольняється простим логічним плином своїх думок, але хоче ще щоби вони були відповідні до істинного плину речей, у противному ж разі вона визнає їх помилковими, так вона не зупиняється на фактично досягнутому задоволенні, але хоче ще, щоби воно було відповідне до істинної оцінки речей, у противному разі вона вважає своє задоволення злочинним і відчуває за нього внутрішню стурбованість, або докори сумління.”