“Феномен шістдесятництва визрівав саме в цьому постійному спілкуванні – спілкуванні молодих талантів, які жадали знань. Шістдесятництво, ще навіть саме себе не усвідомлюючи як опозиційний рух чи «новий етап визвольних змагань», формувалося поступово – на вечірках в Алли Горської, під час нічних розмов у кімнаті на Білоруській, у безкінечних дискусіях в помешканні Світличних чи в постійних поїздках Україною. Молодих людей єднали захоплення українською історією і щира симпатія один до одного. Щоденне спілкування, яке на перший погляд могло б видатись цілком буденним, зрештою спонукало до постійного самовдосконалення. І це стало чи не найголовнішим чинником кристалізації феномена шістдесятництва.”