“Флемінг ніколи не розглядав пеніцилін як антибіотик. Через десять років це зробили Говард Флорі та Ернст Чейн, яких фінансував Фонд Рокфеллера, і вони втілили спостереження Флемінга в перший диво-препарат. Цей засіб був такий дефіцитний і потужний, що під час Другої світової війни лікарі армії США відновлювали його з сечі людей, яких ним лікували, щоб потім використовувати повторно. У 1945 році Флорі, Чейн та Флемінг розділили між собою Нобелівську премію.”