“...повненькі щоки в козачки були свіжі, й яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви, коли, вмившися божою росою, палає він, розправляє листочки і чепуриться перед сонечком вранці; що брови мов чорні шнурочки, що їх купують тепер для хрестиків та дукачів дівчата наші у москалів, які ходять по селах з коробками, рівно посхилявшися, немов дивилися у ясні очі; що ротик, на який дивлячись облизувалась тодішня молодь, мовби на те й створений був, щоб виводити солов'їні пісні; що волосся її чорне, як крило ворона, і м'яке, як молодий льон, падало дрібними кучерями на шитий золотом кунтуш

Вечір проти Івана Купала”