“Наш час заміряється — подіями, як у середньовічному соціумі (що й не диво, скоро сама історія є дискретно-подієва: сума порізнених моментів чину на тлі тяглої статики чужої волі), — так для Стаканчихи Тарасовни і її дочок у "Народному Малахії" М.Куліша революція почалась, "як салдати паркан наш спалили", і недарма хронологічна прив'язка зазвичай дається у нас, навіть у розмові, не до "такого-то дня такого-то місяця такого-то року", чим звичайно відкривається європейський роман 19-го століття (19-го — не 20-го!), а, як у древніх ірландських сагах — "се сталось, коли Конхобар, разом зі своїми найшляхетнішими воями, сидів в Елайн-Маху" ("Народини Кухуліна"): "за Гетьманщини", "за царя", "за Австрії", "за Польщі", "за німців",”