“Українська жіночість цілий цей час залишалася в культурі в статусі символічної "дівки-бранки", яку належить визволити — яка "з віддалі", "з неволі турецької" покликана будити в мужчинах — навіть не еротичну хіть, а приспані патріотичні почуття: як таку, її можна було любити й жаліти, боятися й ідеалізувати — не можна було тільки поважати.”